«Для бойового медика врятувати життя - це найбільша нагорода», - поліцейський КОРДу на псевдо Фельдшер
Він знав, що його знання й досвід будуть потрібні там, де йде боротьба за людські життя. Медична освіта і робота фельдшером у Полтавському обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а згодом служба в спецпідрозділі Нацполіції КОРД підготували його до страшної реальності, в якій головне – встигнути.
«Я дізнався від командира, що формується зведена бригада і потрібні медики. Без сумніву погодився. Так розпочався мій шлях бойового медика», – пригадує Фельдшер.
Каже, що це не просто мотати бинти і робити ін’єкції, це - холоднокровність та вміти працювати в критичній зоні.
«Наше завдання – це евакуація, стабілізація поранених, основне – це врятувати життя до стабілізаційного пункту, щоб далі вже надавали необхідну медичну допомогу».
Боєць КОРДу пройшов найгарячіші ділянки фронту: Бахмутський напрямок, Іванівське, Ступочки, Часів Яр, Запорізький контрнаступ, а останні місяці працював у Торецьку. Медики його підрозділу надавали допомогу не лише поліцейським, а й військовим ЗСУ, Нацгвардії, бійцям тероборони та цивільним.
«Коли рятуєш життя і боєць знову повертається у стрій - це найкраще, що може бути у роботі бойового медика», - розповідає Фельдшер.
Спецпризначенець пояснює, що головне завдання бойового медика – зупинити критичну кровотечу, правильно накласти або перевірити турнікет, доповісти про стан пораненого, характер і тяжкість травм, а також провести стабілізаційні заходи. Від цього залежить, коли та кого евакуюватимуть у першу чергу.
Фельдшер має медичну освіту та досвід роботи в екстреній медицині, тому може виконувати ін’єкції, інтубацію, дефібриляцію та інші реанімаційні дії. Його допомога необхідна там, де не стихають обстріли, а на порятунок відведені не хвилини, а секунди.
Найважче для тактичного медика – дістатися до пораненого під шквальним вогнем. Часом, бійці не можуть одразу наблизитися чи навіть підповзти до тих, хто потребує допомоги. Через це найбільший страх бойового медика – не встигнути.
«Ризики величезні, а часу – обмаль. Саме він вирішує все», – наголошує правоохоронець.
Він згадує випадок на Оріхівському напрямку, коли кожна секунда мала значення.
«Глибока ніч, ворожий обстріл не дає нам прорватися. Поля заміновані – крок вліво чи вправо може стати фатальним. Ми залишаємо евакуаційну машину, беремо ноші й рушаємо до поранених. Стабілізуємо їхній стан і транспортуємо до пункту допомоги».
І таких історій у пам’яті Фельдшера багато. Але каже, головне – всі евакуації були успішними. Лише на Торецькому напрямку вдалося врятувати 60 життів.
«Врятувати життя - це найкраще, що може бути у роботі бойового медика. Для нашої команди – це найвища нагорода і маленька перемога», - ділиться спецпризначенець.
Попри щоденні ризики, біль втрат і відчай, який він бачив в очах людей у зоні бойових дій, Фельдшер не втратив ні оптимізму, ні почуття гумору. Його підтримують побратими й рідні, а сили додають спорт і навчання.
«Раніше, до повномасштабної війни, життя сприймалося інакше. Тепер цінуєш кожну мить із рідними, кожен спокійний день».
Він не прагне слави – просто виконує свою роботу. Але його історія заслуговує на повагу, як і шлях усіх бійців Сил безпеки та оборони, які захищають свою країну.
Фельдшер зізнається, найбільше його бажання - жити у вільній, мирній Україні, де діти навіть не уявляють, що таке війна.
Департамент комунікації
Національної поліції України
