Поліцейський у складі штурмового полку «Сафарі» бригади Нацполіції «Лють» відбиває ворожу навалу на сході держави. Боєць розповів про прийняте ним рішення щодо вибору професії, службу на деокупованих територіях та втрату колег. 

- Випадкове оголошення та початок служби в правоохоронних органах.

«Усе сталося спонтанно! Після того як повернувся з армії, у 2010 році, поїхав до Кривого Рогу вступати до університету. Я прогулювався містом і побачив оголошення - «Міліція охорони проводить набір на службу». Поряд було саме управління міліції. Вирішив зайти, дізнатися деталі. Мені на зустріч йде майор, розговорились, а він і каже: «У тебе за плечима — армія, є освіта. Йди служити в міліцію». Тож я, не відкладаючи справи у довгу шухляду, пішов до райвідділу. Згодом пройшов конкурсний відбір та розпочав службу на посаді інспектора патрульно-постової служби. Цікаво й те, що, окрім роботи, я знайшов у Кривому Розі свою майбутню дружину. Згодом ми переїхали на Черкащину, звідки я родом, де я продовжив службу на посаді дільничного інспектора, після цього був інспектором сектору реагування».

- Робота під обстрілами на деокупованій території Херсонщини та загибель колег.

«У 2022 році ми приїхали на деокуповану частину Херсонщини для проведення стабілізаційних заходів. Ми документували злочини російських військових, виявляли місця поховань, вилучали зброю …. Все це ми робили, перебуваючи під постійними обстрілами. Але один день лишиться в моїй пам’яті назавжди… Ми разом з хлопцями приїхали оглядати територію. Пролунали вибухи. Мої колеги підірвались на каскаді мінних полів: двоє бійців загинули миттєво, ще двоє - померли вже в лікарні. Я дивом вижив, бо знаходився на відстані тридцяти метрів від епіцентру подій. На жаль, тоді ми втратили свого командира, тому наступного дня вимушені були повернутися на Черкащину. Переосмисливши все, що відбулося на півдні, зрозумів: «Бог зберіг мені життя, щоб я продовжував служити далі». Згодом стало відомо про набір до штурмової бригади Нацполіції «Лють». Я чітко вирішив для себе – треба йти. Пройшовши відбір, я опинився в «Сафарі» — відомого в поліцейських колах полку. Тепер я — штурмовик».

- Під прицілом ворога та знищений ворожий танк.

«Ми з воїном-суміжником повернулися з позицій до спостережного пункту. І тут на нас висовується танк. Чий це танк — наш чи ворожий, ми тоді не знали. Так, були здогадки, що це може бути російська техніка, адже вона вилізла з боку їхніх позицій. Але я не міг уявити, що цей танк підбереться настільки близько. Він знаходився приблизно на відстані одного кілометра від нас. Чую постріл, у мене потемніло в очах... На якусь мить я навіть згубився в просторі. Проте, ми з побратимом швидко оговтались, передали куди слід координати танку. Після цього, як кажуть, його ніхто не бачив. Принаймні, цілим».

- Найстрашніше – це обстріли із повітря.

«Попри те, що по мені стріляли з танку, можу заявити, що найстрашніше, коли обстрілюють із повітря. Зокрема мова йде про дрони. Вони маленькі та практично непомітні, тому дуже небезпечні».