Поліцейський Роман Старобанов розповів, як разом із сусідами ховалися в одному підвалі і як до їхнього Маріуполя, понад вісім років тому, прийшла війна, що зруйнувала життя сімнадцятирічного хлопця й цілого міста. Зараз він нищить противника в штурмовій бригаді “Лють”. 

Роман розказав нам свою історію життя в Маріуполі, де він народився та ріс. Коли прийшла війна хлопцеві було 17 років. Він закінчував школу, займався танцями та мріяв про успішну кар’єру й майбутнє. 

“Війна — це така реальність, яка зовсім не входила ні в чиї плани. Вона вмить все зруйнувала вибухами та смертями. У сусідів був великий підвал, де ми ховалися від обстрілів всією вулицею”, — згадує перші дні війни Роман. 

Щойно закінчивши школу, Роман вступив до лав Збройних Сил України. 

“Я не міг дивитися на сльози своїх рідних і людей в підвалі. Не вагаючись, я взяв до рук зброю, щоб захищати Державу, свій дім, своє село, родину. У мене була і залишається велика ненависть до тих, хто з війною прийшов в Україну й спаплюжив життя мені та моїй сім'ї”,— розповідає правоохоронець.

Роман був розвідником. Пройшов три повних ротації. Встиг побувати — Зайцеве, Кримське, Новотошківка, Кряківка, Трьохізбенка, Світлодарська дуга та на багатьох інших напрямках. Він отримав кілька поранень, контузій та опіки. 

“Втрачав зір, але не втратив сили та мужності”,— ділиться спецпризначенець. 

Після служби в армії хлопець змінив військову форму на поліцейську. Та не змінив свої погляди й цілі. Він став спецпризначенцем в батальйоні поліції особливого призначення ГУНП в Черкаській області та від початку повномасштабного вторгнення рф пішов служити до полку спеціального призначення «Сафарі». Зараз Роман продовжує боротися з ворогом пліч опліч з іншими працівниками Національної поліції України на Сході у штурмовій бригаді “Лють”. 

“Одного разу ми потрапили під вогонь ворога. Мого побратима поранило в груди. Ми надали йому першу домедичну допомогу та почали евакуювати з-під обстрілів. Було важко… Дякуючи Богу та медикам, він зараз живий й збирається знову на війну”, — додає Роман.

Перед тим, як поїхати на чергове завдання, Роман довго вдивлявся в небо. Каже, страшно, коли бачиш те, що може зробити вибух авіабомби, міни чи снаряду — страшно й охоплює лють, яка веде нас у наступ. Я та мої побратими продовжуємо боротьбу з ворогом і, захищаємо свою сім’ю та Україну. 

Маєш лють і хочеш в «Лють» - тобі сюди  http://storm.mvs.gov.ua.

Сектор комунікації поліції Черкаської області