З лінії фронту до шкільних класів: історія поліцейської Катерини Кручанової
Коли Катерина Кручанова заходить до шкільного класу, діти бачать усміхнену інспекторку поліції. Не всі з них знають, що за цією усмішкою понад два роки служби в одному з найгарячіших підрозділів, втрати друзів і досвід, який назавжди змінює людину.
Старша лейтенантка поліції служила в штурмовому полку «Цунамі» Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Підготовку офіцера запасу вона мала ще з часів навчання на військовій кафедрі, тож із початком повномасштабного вторгнення пішла служити добровільно. Після бойового злагодження, під час проходження курсів бойового медика, Катерина потрапила до першого батальйону. Там вона займалася кадровою роботою і водночас надавала медичну допомогу пораненим.
«Наш підрозділ виконував надскладні штурмові та оборонні завдання в найгарячіших точках. Це колосальна робота та відповідальність. Постійне перебування в зоні бойових дій змінює тебе назавжди. Найважче, що довелося пройти – це втрата побратимів. Коли один за одним йдуть люди, які стали близькими друзями, це залишає глибокий слід. Цей досвід навчив мене цінувати кожен прожитий день і пам'ятати всіх, кого ми втратили», – розповідає поліцейська.
Нині Катерина – інспекторка Служби освітньої безпеки на Золотоніщині. Її робота не лише про порядок і правила. Вона про довіру. Щоб дитина не боялася розповісти про проблему і знала, що її почують. Катерина проводить для учнів пізнавальні заняття, організовує зустрічі з представниками різних служб і ветеранами війни.
«Для мене важливо, щоб діти знали й чули правду про війну та мужність від тих, хто це прожив. Мені дуже пощастило зі школою, її керівництвом і, найголовніше, з учнями», – ділиться поліцейська.
Ще недавно її день вимірювався евакуаціями, перев'язками й тривожними сигналами по рації. Сьогодні він наповнений дитячими голосами, шкільними дзвониками та розмовами, у яких часом важливіше вислухати, ніж сказати.
Відділ комунікації поліції Черкаської області
